ДЕЗЕРТИРСТВО АБО САМОВІЛЬНЕ ЗАЛИШЕННЯ ЧАСТИНИ?

До Вашої уваги цікава справа, де солдат всупереч овинуваченню у дезертирстві, намагався довести, що він звичайний СЗЧ-шник та й взагалі втік із служби з мотивів самозахисту.

Садгірський районний суд м. Чернівці

Вирок від 08.08.2022р. за ч.3 ст.408 КК України (позбавлення волі від 5 до 10 років)

Обвинувачений: уродженецьм.Первомайськ Миколаївської області, освіта середня, солдат-контрактник, на посаді номера обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки

Обставини справи:

Наш обвинувачений, це особа молодого віку. Проте вже з певним життєвим досвідом. Він приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької області у 2015-2016 роках, є учасником бойових дій. Отам і отримав інвалідність 3 групи загального захворювання.

Потинявшись у пошуках роботи три роки обвинувачений вирішив ще раз попитати щастя в армії та у вересні 2020 року уклав контракт с ЗСУ. Був зарахований до складу військової частини, що розташована у м.Камянець-Подільський Хмельницької області  та розпочав службу 25.09.2020р., тобто ще до війни, но під час дії особливого періоду, що і обумовило кваліфікацію за ч.3 ст.408 КК.

Служба у солдата та й відносини з командиром відразу не задалися. Можливо він очікував побачити на контрактній службі щось зовсім інше. Він вже о 08 год. 00 хв. 13 жовтня 2020 року (тобто через 18 днів після початку служби) він самовільно покинув частину та поїхав до дому.

Згодом біглий солдат був оголошений в розшук і затримали його (або він сам здався) судячи з усього у травні 2021 році.

На слідстві та в засіданні суду обвинувачений вину категорично не визнавав. Він стверджував, що наміру зовсім залишити службу у нього не було, а з частини він поїхав лікувати ногу, оскільки медичної допомоги в частині йому не надали.

Також на суді втікач стверджував, що має інвалідність. Про це було відомо при укладанні контракту і він розраховував, що йому під час служби нададуть легкі роботи згідно до його стану здоров’я. Після початку служби командири погано ставилися до нього. Увесь час перебування в частині замість навчання військовій справі (на що він розраховував) його заставили працювати на якомусь будівництві. Через значні фізичні навантаження у нього загострилося хронічне захворювання та почала дуже боліти спина та нога, що обумовило його намагання отримати лікування поза межами військової частини.

Він 11.05.2021р. направив у військову частину та правоохоронним органам листа з інформацією, що він перебуває у СЗЧ для отримання лікування, а до військової служби непридатний за станом здоров’я.

Прокурор у цій справі дуже старався та надав суду купу потужних доказів. Та й навіть не обмежився наданням тільки документів, запросив та допитав, як свідків двох солдатів з військової частини отого дезертира-горемики. Хоча як виходить із змісту вироку, по суті справи солдати нічого не пояснювали. А один взагалі почав служити вже після того, як наш втікач вже дезертирував.

Основне на чому базувалося обвинувачення – докази прокурора:

1. Документи з військової частини про відсутність солдата;

2. Акт службового розслідування;

3. Негативна службова характеристика солдата (недотримання дисципліни, небажання виконувати обов’язки служби). Щодо оцієї характеристики адвокат-захисник під час слухання справи стверджував, що вона з’явилася у справі з порушенням встановленого порядку подання доказів;

4.Довідки про відсутність лікування втікача у КНП «Кам`янець-подільська міська лікарня» та Чернівецькому військовому госпіталі;

5. Інформація про місце реєстрації втікача та відсутність його та його родини в цьому місці.

Одним із потужних козирів обвинувачення були надані довідки військово-лікарняних комісій з обстеження солдата. Одна 09.09.2020р. – на момент до укладення контракту. А друга 20.05.2021р., складена після затримання солдата. Згідно до оцих довідок стану інвалідності не встановлено, а солдат визнаний повністю годним до військової служби.

Оцінюючи докази суд навіть прийняв до уваги те, що мотивом втечі із військової частини було те, що солдат погано себе почував і йому необхідна була допомога лікаря.

За приговором суду солдат був визнаний винним у вчиненні злочину за ч.3 ст.408 КК України– дезертирство та призначив йому мінімальне покарання – позбавлення волі строком на 5 років. При цьому звільнив солдата від відбування покарання та призначив випробування з іспитовим строком на 2 роки.

НОТАТКИ ДО СПРАВИ:

За підсумками можна констатувати, що солдат ще легко позбувся. Скоріш за все його буде звільнено з військової служби внаслідок набуття чинності вироком, що передбачає позбавлення волі.

Проти обвинуваченого грало те, що він не мав належних доказів тих обставин, що обумовили його втечу. Вчасно зареєстровані письмові рапорти з проханням надати медичну допомогу, викладенням обставин експлуатації на будівництві замість проведення військової підготовки, викладення мотивів залишення військової частини (для лікування)  значно покращили б ситуацію.

На захист обвинуваченого у вироку взагалі не згадується документи щодо його поганого стану здоров’я. Незрозуміло чи лікувався він весь оцей час?

Висновки військово-лікарської комісії, ані перший, ані другий у встановленому порядку  не оскаржувалися. За ними він абсолютно здоровий, тобто підстав для залишення частини не було.

Попри заяви обвинуваченого про наявність інвалідності 3 групи висновки ВЛК залишилися неспростованими.

Будучі інвалідом 3 групи і отримавши довідку ВЛК про ПОВНУ придатність до служби оцей солдат, укладаючи контракт у вересні 2020 року легковажно розраховував на полегшений режим служби (навіть його займана посада цього не передбачала).

За кримінальним кодексом дезертирство відрізняється від самовільного залишення частини мотивами військового. В першому випадку солдат залишає частину з наміром ніколи не повертатися. А у разі СЗЧ, втікач розраховує коли-небудь повернутися на службу.

Добрих і вагомих доказів того, що це з боку солдата було СЗЧ (від 3-х років позбавлення волі), а не дезертирство (віз 5 років позбавлення волі) стороні захисту в ході судового розгляду надати не вдалося.

ДІД ОКОП ще раз наголошує:

ПИШІТЬ РАПОРТИ З ВИКЛАДЕННЯМ ВАШИХ ОБСТАВИН ТА РЕЄСТРУЙТЕ ЇХ,

ОСКАРЖУЙТЕ НЕОБ`ЄКТИВНІ ВИСНОВКИ ВЛК.