УСИНОВЛЮВАЧІ У ВІЙСЬКУ ЗНОВ ДИСКРИМІНОВАНІ? 

Заморський В.А.   Голова ПП СКП «Громадянський Захист»

Є такі добрі люди

Є такі добрі люди в країні, які з доброчинних мотивів беруть на виховання у свої сім’ї дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тобто тих, в кого вже немає біологічних батьків. 

Як правило, такі діти мають різного роду психологічні травми, затримку в розвитку та проблеми із здоров’ям, хоча часто і не мають інвалідності. Тому вони потребують значно більшої уваги та зусиль з боку “прийомних” батьків, ніж діти, які виростають в звичайних сім’ях. 

Форми стосунків нових батьків з їх новими дітьми можуть бути різні (усиновлення, опіка, піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу), але суть одна – вони фактично за рахунок власної самопожертви “піднімають на ноги” дітей, роблять їх соціальними, виліковують від різних хвороб. Робити це треба і матері, і батьку, які спільно усиновили дитину, бо рішення про взяття в родину приймалося вдвох, а без чоловіка сама жінка з таким навантаженням не впорається, і дитина не отримає повноціного догляду.

Саме цим фактором, а також тим, що в разі ймовірної загибелі на війні нового батька в дітей виникає травма повторної втрати підтримуючого дорослого, і зумовлена, в першу чергу, відстрочка від призову під час мобілізації для батьків таких дітей – згідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

При цьому на сьогоднішній день батьки можуть мобілізуватися за власною згодою, та служити тільки за місцем проживання, але права звільнитися з військової служби вони не мають. Це, на жаль, єдина дискримінована категорія з списку тих, хто має відстрочку за сімейними обставинами, бо решти “сімейних” категорій мають і відстрочку, і право на звільнення.

Але у зв’язку з ймовірністю прийняття широко обговорюваного «Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби» (реєстраційний №10378 від 25.12.2023) законодавча ситуація для цієї категорії може дещо змінитися, і не в кращий бік. Правда, лише для тих, хто пішов добровільно служити, бо, хоч відстрочка в законопроекті і лишилася, але додалося два “але”:

• для тих пільговиків, хто має відстрочку – в тому числі, і “прийомних” батьків, хочуть позбавити права служити за місцем проживання, яке є зараз;
• для усиновлювачів та інших таких батьків – добровольців хочуть начебто формально надати право на звільнення з військової служби, але за умови: “у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати таке утримання», тобто фактично це право для “прийомних” батьків так і не з’явиться.

 

Без права на службу за місцем проживання

Як вже вище зазначалося, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, потребують особливої уваги та догляду саме від двох батьків, які усиновили її.

Тому військова служба батька, який добровільно мобілізувався, за місцем проживання є доволі правильним компромісом між виконанням військового обов’язку та можливістю батьку значно частіше контактувати з дитиною та підтримувати її.

Якщо ж у батьків дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, таку пільгу відберуть, то це призведе лише до погіршення ситуації, зокрема:

–        якщо вони вже є військовослужбовцями – до значно гірших результатів з лікування, розвитку та соціальної адаптації їх дітей;

–        якщо вони лише збираються стати військовослужбовцями з тим, щоб служити за місцем проживання – до їх відмови від ідеї мобілізації, що жодним чином не сприятиме поліпшенню мобілізаційного процесу, метою якого є законопроект.

Понад те, навіть з цією діючою нормою, виникають проблеми з її реалізацією – є багато випадків, коли командування військових частин, відмовляє батькам в такому праві, аргументуючи це тим, що після мобілізації військовозобов’язаний стає вже військовослужбовцем і на нього поширюється вже інший закон – “Про військовий обов’язок і військову службу”, в якому жодних пільг щодо місця проходження служби немає. 

Без права на звільнення

Але, якщо право служби за місцем проживання хочуть відібрати у всіх “пільговиків” – тих, хто має відстрочку за сімейними обставинами, то залишити без права звільнення з військової служби хочуть лише усиновлювачів та подібних ним батьків.

Реалізація права на звільнення для батьків, на утриманні яких перебувають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, «у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати таке утримання» значить, що батько за власною згодою мобілізувався, залишивши дитину з матір’ю (бо з іншою людиною в такому статусі він залишити дитину не міг), а потім мати померла (загинула, кинула дитину тощо). В такому разі батько підпадає під категорію «військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років», і тому «право» на звільнення в редакції законопроекту окремо для батьків, на утриманні яких перебувають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, є фіктивним.

Взагалі, будь-яке обумовлення звільнення, яке не тотожне праву на відстрочку, вже порушує справедливу логіку, що за однакових сімейних обставин має бути відстрочка від призову і водночас право звільнитися з військової служби.

Найголовніше, що запровадження справжнього права на звільнення для батьків, які, маючи на утриманні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мобілізувалися за власною згодою, ніяк не вплине на боєздатність Сил оборони, бо, якщо вони навіть всі разом вирішать звільнитися, то це буде не більше кількох сотень чоловіків, якщо не менше.

А ось, навпаки – впровадження цього права може мотивувати служити таких батьків, бо у разі зміни обставин, вони можуть завжди звільнитися, щоб постійно бути з власною родиною.

В будь-якому разі, за новим законопроектом “прийомні” батьки, знов, як і у діючому законі, лишаються порівняно з іншими “сімейними” категоріями дискримінованими: право на відстрочку мають, а право на звільнення – ні. 

Хто допоможе

Справедлива норма про відстрочку для усиновлювачів та подібних їм батьків, насправді, стосується безпосередньо не такого вже і великого кола чоловіків – тих, хто утримує одну чи дві неповнолітні (до 18-ти років) дитини, які не є інвалідами. Бо значна кількість батьків інших дітей-сиріт можуть користуватися відстрочками для інших категорій, до яких вони теж належать – якщо утримують 3-х дітей або якщо утримують дітей-інвалідів тощо. А тих, хто з цієї категорії ще й добровільно пішов у військо, взагалі не так багато.

Але чи дитина виховується у дитячому будинку сімейного типу, чи одна в батьків, які її усиновили – її права та інтереси мають бути однаково захищеними.

Понад те, однією з важливих рекомендацій для вступу України в Європейський Союз є деінституалізація догляду за дітьми, тобто ліквідація інтернатів та інших закладів подібного типу, які мають замінити різні форми сімейного виховання. Але кількість усиновлювачів, прийомних сімей тощо в країні вже кілька років поспіль не те, що не збільшується, а суттєво зменшується. 

Позаяк формула захисту своїх інтересів лишається старою: “спасение утопающих – дело рук самих утопающих”, то батьки, на утриманні яких знаходяться діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, і які входять до профспілки правозахисту “Громадянський Захист”, вирішили самі ініціювати зміни в законодавстві та звернулися до народного депутата України Павла Сушка, для якого захист прав та інтересів дітей є одним з пріоритетів його діяльності, та до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубинця. Батьки просять їх внести такі правки у згаданий законопроект:

• залишити без змін в Законі України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” норму про військову службу за місцем проживання для батьків, на утриманні яких перебувають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також продублювати цю норму в Законі України “Про військовий обов’язок і військову службу”;
• запровадити в Законі України “Про військовий обов’язок і військову службу” право на звільнення для батьків, на утриманні яких перебувають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування – таке саме безумовне як і вже існуюче право на відстрочку від призову під час мобілізації;
• уточнити в обох законах формулювання щодо дітей, які знаходяться на утриманні усиновлювачів – як тих, які мали статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, на момент усиновлення.

Сподіваємось, що в підсумку парламент стане на сторону інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

П.С. “Прийомні” батьки (в лапках), тут – умовна узагальнена назва батьків всіх форм сімейного виховання: усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків (властиво), батьків-вихователів.